03
Чер

Поняття та система принципів електронної демократії

Поняття та система принципів електронної демократії

          Куфтирєв Павло Вячеславович

кандидат юридичних наук,

Голова Українського інституту прямої демократії

Анотація: Розкривається поняття принципів електронної демократії, проводиться систематизація принципів відповідно до конституційно-правових засад правового забезпечення демократії, виявляються загальні, особливі та спеціальні ознаки принципів е-демокртатії.

Ключові слова: демократія, електронна демократія, принципи демократії, система принципів.

Питання принципів електронної демократії є настільки ж складним і поліваріантним як, власне, і визначення сутності і правової природи самої електронної демократії. Мелвін І. Юрофскі у своїй роботі «Визначальні принципи демократії» виділив 11 таких принципів, які на його думку є основоположними і мають бути присутніми у будь-якій формі демократії не залежно від місцевих і часових варіацій: конституціоналізм;  демократичні вибори; федералізм уряду та органів місцевого самоврядування; законність; незалежність судових органів; принцип повноважень Президента (голови держави); свобода засобів масової інформації; підтримка ініціативних груп; право громадськості на отримання інформації; захист прав меншин; цивільний контроль за збройними силами[1].

У зв’язку із вищезазначеним, вочевидь правильним є підхід запропонований Й. Шумпетером,  щодо доцільності визначення «нормативного демократичного мінімуму»[2], тобто мінімального встановленого законодавством набору показників, індексів, стандартів, принципів, наявність яких дозволяє вести мову про існування демократичного політико-правововго режиму. Разом з тим, потрібно усвідомлювати, що подібна конкретика принципів демократії є доволі умовною і залежить від багатьох ідеологічних, політичних і світоглядних чинників, значною мірою перебуває під впливом нагальної політичної кон’юнктури.

Першочерговими завданнями у цьому контексті нам видається визначення поняття принципів демократії з тим, щоби екстраполювати такі здобутки на форму е-демократії, в силу того, що остання є формою традиційної, конвенціональної.

Якщо у якості вихідної тези взяти положення про те, що принципами права є загальні і об’єктивні засади, фундаментальні ідеї, система координат у рамках якої розвивається право, вектор і напрямок розвитку права та орієнтири його формування керівні начала, які спрямовані на гармонійне поєднання інтересів різноманітних суб’єктів, що об’єктивно властиві праву, відбивають його сутність[3], то демократія, як конституційно-правова категорія (політико-правовий режим держави) з цієї точки зору цілковито підпорядкована таким правовим вихідним засадам і керівним ідеям, що вміщені прямо чи опосередковано у правове регулювання суспільних відносин. А тому загально-правові принципи повністю віддзеркалюються і знаходять своє відображення у принципах демократії і при цьому мають свої особливості, які притаманні цьому конституційно-правовому інституту. В свою чергу, принципи е-демократії є інститутним, спеціальним проявом як принципів демократії, так і загально-правових принципів.

Таким чином загально правові принципи системи права в цілому, безперечно можуть бути екстрапольовані на принципи такого інституту конституційного права, як інститут демократії в цілому, та інституту е-демократії зокрема. Загально-правовими принципами, які є виразником загального змісту правової системи, і відбиваються у всіх галузях, у тому числі і конституційному, як відомо виступають: законність, гласність, верховенство права, рівність перед законом, взаємовідповідальність людини і держави, тощо. Переліку цих принципів, розкриттю їх змісту присвячено значну кількість класичної юридичної літератури загальнотеоретичного значення на яку ми посилались вище, а тому відсутня потреба їх надлишкової деталізації. Будучи загально-правовими, такі принципи повністю знаходять своє втілення і у регулюванні конституційно-правового інституту електронної демократії.

Що стосується галузевих принципів конституційного права саме, як галузі права, то науковці в свою чергу також їх поділяють на загальногалузеві (тобто ті, що стосуються усієї системи конституційного права) та спеціальні інститутні (тобто ті які стосуються конституційно-правового регулювання певної підсистеми, окремих інститутів конституційного права). При цьому серед загальних принципів конституційного права автори здебільшого виділяють публічність, пріоритетність, універсальність, активна дієвість, науковість, наступність, системність, програмність і т.д[4]. Несумнівним є той факт, що ці загальногалузеві принципи конституційного права відбиваються зокрема і в інституті електронної демократії. Так, система електронної демократії однозначно є публічно-правовою сферою, конституційно-правове регулювання забезпечення механізмів демократії (і е-деморатії, як однієї із форм) є пріоритетним для держави і суспільства, як це випливає зокрема із Основного закону; коло правовідносин е-демократії є надзвичайно універсальним і може торкатися найважливіших сфер життя; норми, що спрямовані на забезпечення демократії носять активно-дієвий характер, а концепції е-демократії є науково обґрунтованими та теоретично проаналізованими у конституційно-правовій доктрині; інститут е-демократії є логічним і послідовним продовженням розвитку вчення про демократію, як політико-правового режиму та її метаморфози під впливом сучасних технологій у чому проявляється принцип конституційно-правової наступності; е-демократія, як інститут абсолютно логічно вписується в усю систему конституційного права і є програмним продовженням розвитку конституційних правовідносин у сфері правового забезпечення демократії в цілому.

Що стосується спеціальних інститут них принципів, то електронна демократія, як ми вже зазначали, в силу того, що є формою демократії має відповідати усім інститут ним принципам загального поняття демократії і одночасно, як підсистема демократії має свої специфічні і вузько спеціальні, особливі принципи, які стосуються саме е-демократії.

Підсумовуючи різноманітні підходи і концепції демократії та намагаючись вивести певний спільний знаменник в усьому розмаїтті бачень демократії досить приблизно і не вичерпно можемо виділити такі інститутні принципи конституційно-правового інституту демократії, як виду державно-політичного режиму: принцип суверенітету народу, як вищого носія влади; принцип невід’ємності основних прав і свобод людини; принцип верховенства права; принцип рівноправності громадян; принцип прийняття значимих рішень більшістю та гарантованості прав меншин; принцип правової держави; принцип розподілу гілок влади; принцип виборності та змінювваності органів державної влади та місцевого самоврядування та їх підзвітність виборцям; принцип транспарентності функціонування державних інституцій; принцип незалежності та безпристрасності суду;  принцип деполітизації і департійності армії, поліції, органів державної безпеки, прокуратури, суду; принцип громадського та парламентського контролю за армією, поліцією, силовими структурами; принцип політичного плюралізму; принцип гласності та незалежності ЗМІ; тощо.

Вищезазначені інститутні принципи-сатндарти демократії цілковито відображаються і у електронній демократії, як у формі і мають свої специфічно-технологічні методи реалізації та забезпечення. Так, приміром, найбільш рельєфно у електронній формі може бути реалізованим принцип прийняття рішень більшістю. Саме електронна форма демократії здатна охопити настільки велике коло суб’єктів, які об’єктивно не може залучити до процесу прийняття рішень традиційна, конвенціональна форма реалізації демократичних свобод. За умови впровадження надійної, доступної, інтуїтивно зрозумілої, прозорої системи прийняття рішень е-демократія здатна ефективно відтворювати надзвичайно репрезентативну кількість голосів громадян з різних питань, що є можливим лише у двох випадках – або в умовах невеликих громад, де усі громадяни знають один одного (як то швейцарські ландсгемайнде у маленьких кантонах), або ж завдяки сучасним ІКТ, які здатні мобільно і миттєво зібрати і обробити значну кількість інформації, щодо вибору народу з важливих питань. Разом з тим, завдяки таким технологіям принцип суверенітету народу реалізується із високим ступенем безпосередності, адже у випадку е-голосування, е-референдумів, конституційного краудсорсингу часовий проміжок між формуванням і винесенням питання на народне волевиявлення та оформленням самого народного волевиявлення спресовується у декілька сотень разів.

Окрім того, у структурі стандартів-принципів е-демократії, окрім зазначених загально правових, галузевих-конституційних та інституційних слід окремо виділяти й спеціальні принципи, які на наш погляд стосуються інституту саме електронної демократії, відображають її технологічну особливість, стосуються саме даної гібридної форми демократії.

У цьому зв’язку варто проаналізувати Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи СМ/Rec(2009)1 державам-учасникам Ради Європи по електронній демократії, які були прийняті Комітетом міністрів 18 лютого 2009 року на 1049-му зібранні заступників міністрів (надалі по тексту – Рекомендації). Дані Рекомендації були розроблені на основі роботи Спеціального комітету з електронної демократії (CAHDE), який є відкритою міжурядовою групою для усіх держав-учасниць Ради Європи. На сьогоднішній день цей документ є єдиним правовим джерелом у якому концентровано зосереджене концептуальне бачення принципів е-демократії.

Зокрема,  преамбула даного документу зазначає, що підтверджуються принципи індивідуальної свободи, політичної свободи, прав людини та верховенства закону, що формує основу істинної демократії. Таким чином, нормативно закріпленими принципами демократії на міжнародному (європейському) рівні визнаються саме зазначені принципи. А в контексті того, що така теза зафіксована у Рекомендаціях присвячених саме е-демократії, на нашу думку слід вважати, що зазначені загальнодемократичні принципи стосуються і такої особливої форми, як е-демократія.

У структурі Рекомендацій по електронній демократії міститься Додаток, який власне і має назву «Принципи електронної демократії». Даний додаток містить набір пронумерованих позицій у кількості 80, починаючи з Р1 по Р80 які оголошуються «принципами електронної демократії», які держави мають брати до уваги при запровадженні е-демократії чи при застосуванні заходів щодо її удосконалення. З точки зору класичної пандектної правової системи, такі позиції скоріше є набором окремих тез, аніж «принципами» в їх класичному романо-німецькому правовому розумінні. Попри таке, зазначені тези-принципи являють неабиякий інтерес, оскільки є єдиною допоки що кристалізованою квінтесенцією основних засад е-демократії.

Проаналізувавши та опрацювавши зазначені принципи-тези ми можемо на базі зазначеного переліку виділити правові принципи е-демократії, які відповідають вітчизняному праворозумінню та консолідують перелічені CAHDE тези у єдині основні засади, що визначають систему координат е-демократії.

Отже, першим принципом е-демократії ми можемо виділити принцип субсидіарності (що відповідає тезам Р1-Р5 Рекомендацій). Згідно із даний принципом е-демократія не підміняє собою демократію, а її головна мета становить – підтримка демократії за допомогою ІКТ. Е-демократія ґрунтується на тих самих людських, загальних, етичних та культурних цінностях, що і традиційна демократія. Е-демократія має дотримуватись та реалізовувати фундаментальні свободи, права людини та права меншин, включаючи свободу інформації та доступу до неї. Е-демократія є лише однією із стратегій підтримки демократії, демократичних процесів та інститутів та розповсюдження демократичних цінностей. Вона доповнює (субсидіює) традиційні процеси демократії та перебуває у взаємозв’язку із ними і спрямована на підвищення якості управління, шляхом реалізації влади у електронній формі.

Принцип активності (тези Р6 – Р11, Р59, Р61-Р63  Рекомендацій) полягає у тому, що е-демократія спрямована на підвищення активності громадян шляхом розширення політичних дебатів, підвищення якості дискусії та полегшення у забезпеченні та доступі до інформації. Зачіпаючи усі сфери, сектори та інститути демократії та рівні управління е-демократія визначає своїми заінтересованими сторонами усіх індивідів  та інститути, що залучені до сфери демократії та користуються її перевагами. А тому е-демократія потребує широкомасштабної участі сторін – держави, органів державної влади, громадянського суспільства, ділової спільноти, громадян. Разом з тим, е-демократія передбачає активність не тільки з боку держави та її органів, але й з боку громадян та громадянського суспільства. Залучення суб’єктів до активізації у сфері е-демократії забезпечується різноманітними шляхами: забезпечення інформацією, організацією дискусій, консультацій, спілкування, створенням шляхів до взаємодії, спільних розробок та прийняття спільних рішень. При цьому у Р59 Рекомендацій визначено, що е-демократію може запроваджувати будь-яка заінтересована сторона: вона може бути ініційована зверху вниз (органами державної влади на усіх рівнях управління) або ж знизу уверх (громадянами). Кожен з цих підвидів має свої переваги. Найкраще всього, підкреслюється у Рекомендаціях (Р63) е-демократія розвивається там, де політична воля та лідерство ефективно справляються зі своєю роботою, вносячи структурні зміни, які необхідні для врахування думок. Прилагодження ІКТ у демократичні процеси зазвичай потребує структурних змін та процесуальної реформи.

Автори Рекомендацій Ради Європи вважають, що впровадження е-демократії потребує збалансованої комбінації таких чинників, як прагнення до залучення, високоякісний процес та інструменти, а також аналіз результатів. При цьому наголошується на поступовості впровадження інструментів е-демократії по мірі удосконалення якості її механізмів та інструментів.

Принцип інтегративності (Р12-Р15, Р29, Р31, Р48-Р52, Р60, Р65 Рекомендацій). На нашу думку е-демократія є своєрідним sui generis правовим гібридом, що включає у себе, як елементи прямої, так і елементи репрезентативної демократії. Така наша позиція знаходить підтвердження у тезі Р12 Рекомендацій Ради Європи по електронній демократії де, зокрема зазначено, що електронна демократія може бути запроваджена зі змінними ступенями складності у різноманітних типах демократії та на різних стадіях розвитку демократії; вона не пов’язана з жодним конкретним типом демократії та не приводить до нього. Наголошується, що при запровадженні е-демократії необхідно враховувати політичні характеристики та політичну культуру; е-демократія може бути запроваджена з метою підкреслювання особливих типів демократі чи конкретних демократичних значень (Р60). При цьому у принципах Р48-Р42 чітко зазначається, що ІКТ призвели до істотних змін у структурі та культурі людського спілкування, що необхідно враховувати при розробці демократичних процесів. Але збільшення чисельності та зміна якості технологій  саме по собі не призводить до розповсюдження демократії та покращення її якості (Р48). Технологія є лише рушійною силою, але не рішенням, це лише інструмент удосконалення демократичних процесів. Технологія має другорядну роль для демократії і сама по собі не є причиною для запровадження е-демократії. Але при цьому наголошується, що технологія не є нейтральною, і для неї притаманні свої внутрішні цінності та власна методологія.

Вплив е-демократії залежить від демократичної сутності держави та державної влади, ступеню дотримання та гарантування прав людини та прав меншин, а також рівня підтримки демократичних процесів, включаючи підтримку активної політичної участі (Р65).

Інтегративність та диференційність е-демократії також полягає у тому, що е-демократія дає широкі можливості для залучення різноманітних суб’єктів: для молоді та для неурядових організацій. Особливо корисною е-демократія є регіонів, що проходять через державні кордони і охоплюють територіальні одиниці різноманітних країн; також при запровадженні е-демократії у виграші можуть опинитись громадяни, що проживають у різних країнах, але володіють спільною мовною та культурною ідентичністю, оскільки е-демократія здатна полегшити процес прийняття рішень у міжнародних установах(Р15). Е-демократія володіє значним потенціалом для залучення та врахування прав меншин (Р31). Таким чином, на наш погляд та з точки зору європейських колег-авторів Рекомендацій принцип гібридності е-демократії полягає у тому, що є демократія не тільки охоплює різноманітні форми демократії але й гібридизує різноманітних суб’єктів конституційних правовідносин залучаючи їх до демократичних процесів. При цьому, не створюючи нової форми демократії, е-демократія пропонує нові форми залучення громадян до демократичних процесів (Р29), а це сприяє кращому розумінню суспільних завдань та підвищенню рівня поваги та довіри до демократії.

Принцип зручної технологічної ефективності (Р17-Р21, Р28, Р32, Р-53-Р58, Р64 Рекомендацій). Мета е-демократії аналогічна меті будь-якого ефективного керівництва – прозорість, підзвітність, відповідальність, залучення, дискусії, інклюзивність, доступність, субсидіарність, довіра до демократичних інститутів, соціальна згуртованість (Р17). Тим самим е-демократія допомагає збільшити рівень участі індивідів та груп, сприяє рівноправній участі тих груп, голоси яких мають бути враховані але волевиявлення яких є не настільки виразним (Р19), сприяє підвищенню колективізму у прийнятті рішень. Пропонуючи засоби обмеження ступеню виключення, е-демократія здатна посилити соціальну інтеграцію та соціальну єдність, тим самим сприяючи громадській стабільності (Р32). Е-демократія є підтримкою та посиленням демократичної участі. Сама по собі е-демократія не створює нових конституційно-правових режимів, але забезпечує демократію додатковими зручними технологічними перевагами (Р21). Заінтересовані сторони можуть розглядати, спостерігати та отримувати доступ і взаємодіяти із будь-якого місця (Р28).

Тезові принципи Ради Європи по електронній демократії також визначають, що відповідальність за використання технологій покладається на ту інституцію (державну), яка відповідає за інструменти е-демократії. Вказується на те що доступність і зручність у користуванні сервісами є демократії є запорукою якнайбільшого залучення громадян у такі процеси. У Р56 зазначається, що використання відкритих стандартів та специфікацій сприяє інтероперабельності у е-демократії (здатності до взаємодії).

Попри мету зручної доступності для кожного пересічного громадянина е-демократія у будь-якому разі потребує навчання суб’єктів, які залучаються до демократичних процесів. Необхідно сприяти заінтересованим сторонам у набутті здатностей до опанування електронними інструментами та забезпечити доступність таких інструментів (Р64). При цьому все одно будуть залишатися «неспроможні бажаючі» та «спроможні не бажаючі», які потребуватимуть індивідуальної підтримки та вимагатимуть особливих зусиль.

Принцип доступності і відкритості інформації та вихідних кодів (Р22-Р27, Р30, Р54-Р55 Рекомендацій Ради Європи). Запровадження е-демократичних процедур можливе лише за умови забезпечення режиму відкритості і доступності публічної інформації про державне управління та державні справи. Вона передбачає дискусії, діалоги, спілкування, створення відкритих публічних майданчиків де громадяни можуть збиратися з метою відстоювання своїх громадянських інтересів (Р22). При цьому ЗМІ відіграють ключову роль у е-демократії, оскільки окрім своїх безпосередніх функцій ЗМІ як раз і виступають у ролі тих майданчиків для публічних дебатів, забезпечуючи людей найкращою базою для участі у демократії. Особливу роль у цьому виконують сучасні електронні ЗМІ та постачальники електронних послуг (Р23,24). Е-демократія є невід’ємною частиною інформаційного суспільства (Р25), що надає цілу низку інноваційних інструментів для застосування у демократичних процесах та інститутах. Доступ до нового інформаційно-комунікаційного середовища може полегшувати процес реалізації демократичних прав і свобод. Е-демократія має базуватися на активному наданні всеохоплюючої, збалансованої та об’єктивної інформації, що покликана допомагати громадськості розуміти проблеми, альтернативи, можливості та приймати рішення з демократичних проблем. Усе зазначене тісно пов’язане із забезпеченням свободи інформації та свободи слова (Р27). Е-демократія відкриває нові канали для інформації, дискусії та участі, підвищує рівень прозорості та підзвітності (Р30). Відкриття публічного доступу до вихідного коду підвищує рівень прозорості е-демократії, а використання у е-демократії рішень з відкритим кодом може підвищити рівень довіри, оскільки кожний громадянин може здійснювати нагляд за проходженням рішення.

Принцип забезпечення охорони навколишнього середовища (передбачено Р58 Рекомендацій) полягає у тому, що використання у рамках електронної демократії технологій має бути сприятливим для довкілля та бути сталими та «зеленими», що зрештою може бути корисним як для суспільства так і демократії.

Принцип збалансованості технологічного прогресу та суспільних відносин полягає у необхідності забезпечення відповідності між досягненнями сучасних ІКТ та відповідним розвитком суспільних відносин. Сучасний розвиток ІКТ і  особливо мобільних форм ІКТ значно випереджає стан розвитку правовідносин. Наразі конституційне право та теорія права і галузева доктрина тільки розпочали свої дослідження у галузі е-демократії. Очевидним є відставання розвитку законопроектної роботи від технологічних досягнень. Деякі з досягнень ІКТ містять у собі певні юридичні ризики порушення суб’єктивних конституційних прав громадян і потребують ще додаткового вивчення і аналізу з боку правознавців. На цьому наголошують Р.68-72 Рекомендацій. Зокрема у Рекомендаціях зафіксовано, що складності, перепони та ризики для е-демократії можуть мати різні форми та носити політичний, правовий, організаційний, технологічний, економічний, соціальний або культурний характер. Рада Європи закликає їх опрацьовувати, долати та захищати від них (Р.69).

Також підкреслюється (Р.70), що складності які загрожують е-демократії включають у себе забезпечення бажання та можливостей громадян та політичних діячів брати участь у демократичних процесах шляхом електронних засобів. Забезпечення довіри громадян до цих засобів, а також усунення цифрових та соціальних розривів, здійснення реагування на нові форми спілкування та нові ЗМІ, розробка прийнятних і надійних технологій, які в межах розумного часу мають стати загальнодоступними, напрацювання практичного досвіду, зміцнення міждисциплінарного співробітництва та підписання своєчасних угод про прийнятне раціональне регулювання – ось такі шляхи визначають Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи.

Потенційними перешкодами для е-демократії визначаються різниця у розумінні демократії, нестача ресурсів, організаційні та структурні обмеження, різність інтересів зацікавлених сторін та їх побоювання. Разом з тим, ризики для е-демократії пов’язують із наслідками технічних та політичних зловживань, недемократичного використання та відмови від можливостей, які пропонуються ІКТ для прийняття рішень. Вказується, що фрагментація  спільнот може являти небезпеку для всеосяжності демократії, а тому необхідні  гарантії та прийнятні санкції проти зловживань.

Принцип розумної достатності законодавчого регулювання (Р.73-Р.80 Рекомендацій Комітету мім стрів РЄ) полягає у необхідності збалансованого законодавчого обмеження повноважень державної влади з метою усунення надмірного регулювання з тим, щоби залишити простір для ініціатив з боку заінтересованих осіб, у тому числі і громадянського суспільства. У Р.73 зокрема зазначається, що е-демократія потребує таких правил і законів, які орієнтовані на громадян та ретельно збалансовані. Закликається вибудовувати моделі правового регулювання у такий спосіб, що зосереджувалась увага перед усім на потребах громадян.

При цьому у Р.74 наголошується на балансі повноважень та гарантій. Автори Рекомендацій по е-демократії мають на увазі обсяг повноважень, що надається органам державної влади у сфері е-демократії та гарантії непорушності та захисту основних демократичних прав і свобод громадян, які мають перебувати у балансі. Відзначається, що баланс  між правами доступу та гарантіями є єдиним способом підтримки і захисту інтересів громадян.

При цьому усі учасники е-демократії мають діяти цілковито прозоро та бути відповідальними за свої дії та публічні висловлювання (Р.75).

Особливо важливим на наш погляд є те, що у Р.76 ще раз підкреслюється, що стандарти прав людини, які встановлені ОБСЄ та Радою Європи цілковито застосовуються і до е-демократії. Таким чином, дана теза-принцип ще раз підтверджує правильність нашої думки про те, що е-демократія не створює якоїсь іншої якості і сутності демократії. При цьому у Рекомендаціях Комітету міністрів РЄ робиться зауваження, що у зв’язку з розвитком ІКТ необхідно адаптувати правила і законодавство відповідно до нових реалій або ж запроваджувати нове правове регулювання (Р.77).

При цьому принцип розумної достатності правового регулювання необхідно зважувати із питаннями безпеки е-демократії. Питанням безпеки у контексті е-демократії приділяється значної уваги. Остання включає у себе: інформаційну безпеку, безпеку даних, включаючи відповідність вимогам до захисту даних, безпеку документів, безпеку голосування, безпеку у Інтернеті, мережеву безпеку та безпеку інформаційних систем (Р.78).

Саме такі принципи на нашу думку і становлять особливі вихідні засади е-демократії.

Резюмуючи усе вищезазначене, доцільно визначити поняття принципів е-демократії:

принципи електронної демократії – це загальні і об’єктивні вихідні засади побудови системи фундаментальних ідей та концепцій на яких будується правова архітектоніка електронної демократії, що охоплюється системою загально-правових, конституційно-галузевих та інститут них орієнтирів формування конституційних правовідносин у сфері застосування інформаційно-комунікаційних технологій.

При цьому, система принципів е-демократії включає у себе: загально-правові принципи, галузеві конституційно-правові принципи, та інститутні принципи, що відображають специфіку е-демократії, як інституту конституційного права та підінстиуту, як форми демократії, а саме: принципи субсидіарності; активності; інтегративності; принцип зручної технологічної ефективності; доступності і відкритості інформації та вихідних кодів; забезпечення охорони навколишнього середовища; принцип збалансованості технологічного прогресу та суспільних відносин; принцип розумної достатності законодавчого регулювання.

Зазначимо, що даний перелік специфічних принципів е-демократії не є вичерпним і розвиток науки конституційного-права у майбутньому можливо доповнить і розширить дану систему принципів іншими вихідними засадами конституційно-правового забезпечення е-демократії. А допоки що, даний перелік є єдиною у доктрині конституційного-права спробою формулювання та систематизації зазначених принципів.

Література:


[1] Юрофски, Мелвин И..Основополагающие принципы демократии // «Все о США: Правительство и политика». Електронний ресурс:  http://usinfo.state.gov/infousa/russian

[2] Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия / Й. Шумпетер. — М.: Экономика, 1995. —С. 332.

[3] Уварова О. Загальні принципи права та їх роль у правозастосуванні з позицій природноправового і позитивістського під-ходів до права// Вісн. Акад. прав. наук України. – 2008. – №2 (53). – C. 244-252; Фулей Т. Загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права: деякі теоретичні аспекти// Право України. – 2003. – №7. – С. 24-29; Погребняк С.П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика). –Х.: Право, 2008. –240 с.; Колодій, А.М. Принципи права України / А.М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208с.

[4] Погорілко В. Ф., Фєдорєнко В . Л. Конституційне право України. Акад. курс: Підруч.: У 2 т. – Т. 1 / За ред . В. Ф. Погорілка. – К.: Юридична думка, 2006. – 544 с.