10
Кві

Що таке пряма демократія? Розбираємося на прикладі Швейцарії

В ЧОМУ СПРАВА?

Пряма демократія стала візитною карткою Швейцарії. EtCetera з’ясовував, що ж робить політичний устрій цієї країни унікальним і чи є недоліки у «ідеальної» системи управління.

ШВЕЙЦАРІЯ – КРАЩА В СВІТІ?

Швейцарська політична система будується на основі елементів та інструментів прямої (референдум і законодавча ініціатива) і репрезентативної (політичні партії і парламент) демократії. Причому пряма демократія в Швейцарії вважається найбільш розвиненою системою такого роду в світі. Вона унікальна вже тим, що налічує 170 років історії і утримує першість за кількістю голосувань і референдумів – їх за цей час було понад 620. Сучасні інструменти демократичної участі громадян в управлінні почали з’являтися в Швейцарії в середині XIX століття, коли кантони об’єдналися в союзну державу. А «офіційний запуск» прямої демократії в країні припадає на кінець XIX століття, коли з’являється народна законодавча ініціатива.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ?

Кожні чотири роки швейцарці обирають депутатів до парламенту. Ті, в свою чергу, обирають Федеральну раду, тобто уряд, що складається з семи рівноправних членів. Саме вони і керують державою.

Кожен з семи членів уряду представляє одну з чотирьох провідних політичних партій Швейцарії, і кожен з них протягом одного року може побувати в кріслі президента. Справа в тому, що президентський статус в Швейцарії – це свого роду роль, яку хтось повинен виконувати на міжнародних зустрічах. Триває таке президентство щорічно з 1 січня по 31 грудня. Коли термін закінчується, новий урядовець стає президентом, тобто «першим серед рівних», але при цьому не отримує жодних додаткових прав або привілеїв.

ЦЕ ПРАВДА, ЩО ВСІМ «РУЛИТЬ» НАРОД?

Пряма демократія забезпечує право громадян безпосередньо брати участь в управлінні державою. Така система управління – це своєрідна візитна картка Швейцарії, як, наприклад, федералізмом або політика нейтралітету.

Використовуючи народну законодавчу ініціативу, швейцарці можуть пропонувати зміни до Конституції, виносити на суд народу нові законопроекти або поправки до вже чинних законодавчих актів. Для цього протягом 18 місяців необхідно зібрати 100 тис. підписів, нотаріально їх завірити і передати в Федеральну канцелярію.

Якщо у швейцарців є претензії до конкретного федеральному закону, який був прийнятий парламентом за останні 100 днів, то рішення може бути винесено на референдум. Для цього потрібно за три місяці зібрати 50 тисяч підписів.

НЕВЖЕ ВЛАДА – СУСПІЛЬНА?

Особливість політичного устрою Швейцарії полягає в тому, що в його основі – не «концентрація влади», а «розподіл влади». Причому цей розподіл не формальний, як у багатьох інших демократичних країнах, а реальний. В цьому випадку відповідальність за те, що відбувається в державі, за прийняті рішення та їх наслідки лежить не на одній особі (главі держави або уряду), а на суспільстві, бо в прийнятті тих самих рішень беруть участь всі громадяни.

КАЖУТЬ, ЩО ПОЛІТИКОЮ В ШВЕЙЦАРІЇ ЗАЙМАЮТЬСЯ НА ДОЗВІЛЛІ. ПРАВДА?

Швейцарське ноу-хау – це політики, які перш за все є бізнесменами, а одночасно виконують обов’язки чиновників і держслужбовців. Тобто у них є основна робота, де вони отримують зарплату і трудяться у відповідності зі своїми професійними навичками. Але, крім цього, у вільний від роботи час вони займаються політикою на громадських засадах. Здебільшого це відноситься до муніципального рівня влади – керівництва так званих громад, яких у Швейцарії трохи більше двох тисяч.

Швейцарський парламент теж є напівпрофесійним. Велика частина депутатів не є фахівцями в держуправлінні і поєднують цю діяльність з іншою роботою. Хоча останнім часом кількість професіоналів зростає через великі обсяги та складності депутатської роботи. Однак і ті, й інші не займаються цим на громадських засадах – їм платять зарплату. Оклад трохи вищий за середні зарплати по країні, але з різними надбавками становить близько 12 тис. доларів на місяць при середній зарплаті по країні в 6,5 тис. доларів.

ЯК ВОНИ ЖИВУТЬ БЕЗ «ПРАВЛЯЧОЇ ЕЛІТИ»?

Пряма демократія забезпечила Швейцарії імідж країни, яка не має правлячої еліти, як певної касти політиків, в тій чи іншій мірі далеких від своїх виборців. Світ знає імена німецького канцлера, британського прем’єр-міністра, президентів США і Франції. Однак імена швейцарських політиків не на слуху. У цій унікальній системі просто не важливо, хто очолює країну, тому що від цієї особи майже нічого не залежить.

ЯКІ ПЛЮСИ?

У прямої демократії, зокрема, в її швейцарському варіанті, є кілька суттєвих переваг.

Залученість громадян. Коли у великої кількості громадян у країні є свій «шматочок влади», суспільство автоматично перестає бути байдужим. Люди цікавляться політикою, вникають в політичні процеси і готові брати в них участь.

Відповідальність. Суспільство прямої демократії – це суспільство відповідальних мислячих людей, які розуміють, що кожне прийняте рішення буде впливати на їх життя і життя їхніх дітей.

Мінімум бюрократії. Розосередження влади дає можливість сформувати систему, в якій «паперові питання» не впираються в конкретну службу або посадову особу. В результаті не відбувається формування так званої бюрократичної ієрархії. Цьому сприяють також розвинені механізми електронного управління.

ЯКІ МІНУСИ?

Десятиліття існування прямої демократії в Швейцарії показали, що будь-яка, навіть дуже хороша система управління, не позбавлена ​​недоліків і не може вічно існувати без будь-яких змін. Наприклад, останнім часом експерти часто говорять про зменшення включеності швейцарців у політичні процеси. Суспільство стає більш апатичним, люди на місцях не прагнуть виконувати додаткову роботу безкоштовно, а компетенції тих, у кого таке бажання є, не завжди вистачає, щоб аналізувати складні ситуації і правильно на них реагувати.

Нинішній 2019 рік у Швейцарії оголошений роком добровільної політичної роботи. По всій країні будуть відбуватися зустрічі, конференції та дебати, мета яких – вдихнути нове життя у принцип добровільної політичної роботи, який почав отримувати багато критики з боку громадян країни.